Опитування

Як Ви дізналися про наш готель та ресторан?

Номери

Відпочинок у Києві

Абсолютно несподівано в одному з сквериків виявляється дуже природний Паніковський …

А на Хрещатику вдень у вихідні можна гуляти по всій ширині вулиці, хоч валятися там на сонечку — по-перше, нікому немає діла до тебе, якщо ти посміхаєшся і радієш життю, багато таких же ну і по-друге, вулицю закривають, щоб народ міг отримати задоволення від піших прогулянок … Було б круто, якби спробували хоч раз те ж саме зробити з Тверської, я б погуляв із задоволенням …

Можливо через таку ж млості і ліниво-доброго настрою навіть вуличні музиканти біля Золотих воріт лінуються і йдуть в тінь, попити «Живчика» чи чогось міцнішого

Тільки Ярославу Мудрому все дарма, на те він і мудрий

Там же можна знайти двох котів: одного на дереві …

… другого в бронзі. Це кіт Пантюша — улюбленець сусіднього кафе, в якому всі його знали і любили, але в один сумний день сталася пожежа і Пантюша загинув. У його честь місцеві жителі і постійні відвідувачі поставили пам’ятник.

Якщо вас цікавить отдых под киевом недорого, то вам необхідно зупинитися на відпочинку за містом.

Продовжуючи гуляти по місту, можна обійти різні цікаві місця, які спеціально не шукав

Пам’ятник возз’єднанню Росії і України

Фунікулер на Володимирську гірку від порту

Майдан Незалежності

Поспішає мурвья

Верховну Раду України

Андріївський узвіз і Андріївський монастир, з якого відкривається чудовий вид на спальні райони Києва

Будинок з Химерами, який віє холодом навіть на відстані, а вже якщо поблизу вдивлятися в кожну фігуру, якось не дуже хочеться заходити всередину, щось зупиняє.

Вид з Володимирської гірки не менш красивий, навіть, швидше за все, більш красивий, ніж з Андріївського монастиря

Побувати в Києві і не відвідати Києво-Печерську лавру було б дивним, тому в останній день ми туди і попрямували. Там і красиво, і цікаво: церкви, пам’ятники, інститути православ’я і попи-студенти, строгість РПЦ і бажання заробити на туризмі. Загалом, там є на що подивитися і цікаво провести 4 години через свого візиту до Києва.

Ну а наостанок можна порадувати себе і покататися на катері по Дніпру з оглядовою екскурсією. Місто в води виглядає не менш красиво, а зелень, в якій потопає місто, надає відчуття, що місто виросло серед дерев, а не навпаки

Незважаючи на те, що ми були в Києві в 2010 році, у мене до цих пір яскраві враження від цього красивого міста: квітучі яблуні і вишні, що потопає в зелені місто, неспешащіе доброзичливі перехожі, затишні скверики, радянські, але цікаві споруди, смачна їжа , свіже повітря — все це підштовхує знову сюди повернутися. Тим більше, що ми бачили лише найменшу частину Києва, цікаву, але невелику.

А значить — до швидкого, Київ.

Скелі Довбуша — Бубнище

Ботаніко-геоморфологічний резерват “Скелі Довбуша” – пам’ятка природи державного значення, є групою високих скель площею100 га, які на фоні лісу й гір створюють невимовної краси гірські пейзажі. Вважається, що скелі використовувалися з давньоруських часів (ІХ-ХІІІ ст.) як наскельні фортеці та сторожові укріплення.

Вічевий майдан

Вічевий май­дан — це охай­на і завж­ди людна площа в центрі міста. Фак­тично це є час­ти­на вул. Не­залеж­ності, що прос­тя­гається від вул. Га­лиць­кої до вул. Д. Вітовсь­ко­го. На Віче­вому май­дані роз­та­шова­но ба­гато кафе і рес­то­ранів, кни­гарні, крам­ниці, цент­ри те­лефон­но­го та інтер­нет-зв’язку, роз­ва­жальні зак­ла­ди, а також го­лов­поштамт. Цікавою є історія май­да­ну.
Хоч у Станісла­вові завж­ди пишно буяла зе­лень при­ват­них палісад­ників, місто дов­гий час не мало жод­но­го парку гро­мадсь­ко­го приз­на­чен­ня. У 1825 році за ініціативи тодішнь­ого австрій­сько­го ок­ружно­го ста­рос­ти Франціска Крат­те­ра місто ви­купи­ло у братів Агоп­со­вичів ґрунт між тодішніми ву­лиця­ми Собєсь­ко­го, Ка­зимирівсь­кою та Ґос­лавсь­ко­го (тепер це вулиці Січових Стрільців, Ма­зепи та Вітовсь­ко­го). Цю те­риторію за­сади­ли де­рева­ми, по­роби­ли тут клум­би та вста­нови­ли лавки. Так пос­тав за­тиш­ний кра­сивий сквер, уро­чис­то відкри­тий у 1827 році. Він став улюб­ле­ним місцем відпо­чин­ку для станіславів’ян. Щонеділі меш­канці зби­рали­ся тут пос­лу­хати вій­сько­вий ор­кестр. Скве­рик наз­ва­ли «Крат­терівкою», щоб уша­нува­ти Франціска Крат­те­ра за його вне­сок у роз­ви­ток міста.

Івано-Франківський обласний художній музей

Івано-Франківсь­кий ху­дожній музей розміщується в колегіаль­но­му кос­телі Прес­вя­тої Діви Марії з 1980 року. Музей є ба­гатою скарб­ни­цею об­ра­зот­ворчо­го і на­род­но­го мис­тецт­ва краю. Його фонди налічують близь­ко 12 тисяч творів; з них — 429 ікон, ек­земп­лярів об­ра­зот­ворчо­го мис­тецт­ва — 4420. Му­зей­на ко­лекція вміщує унікальні пам’ятки га­лиць­ко­го іко­нопи­су й ба­роко­вої скуль­пту­ри, творчість кла­сиків західно­ук­раїнсь­ко­го ма­лярс­тва: К. Ус­ти­нови­ча, І. Труша, Я. Пстра­ка, Ю. Пань­ке­вича, О. Новаківсь­ко­го, О. Со­рох­тея, О. Куль­чиць­кої, ро­боти українсь­ких ху­дож­ників другої по­лови­ни ХХ століття, а також твори поль­ських, австрій­ських, німець­ких та італій­ських май­стрів ХVIII-ХХ століть. Музей має ба­гату ко­лекцію су­час­ної зарубіжної графіки, по­даро­ваної з вис­та­вок Міжна­род­но­го бієнале «Імпре­за».

Вулиця Тринітарська

Ву­лиця Тринітарсь­ка зна­ходить­ся у цент­ральній час­тині міста, в межах ко­лишнь­ого Се­редмістя, поб­ли­зу істо­рич­ної площі Ринок. Про­ходить від вулиці Га­лиць­кої до вулиці Ше­реме­ти. Це одна з най­давніших ву­лиць, фак­тично ро­вес­ни­ця Івано-Франківська.
На по­чат­ках існу­ван­ня міста його влас­ни­ки виділили діль­ни­цю на північ від Рин­ко­вої площі для по­селен­ня жидів. Тому істо­рич­на назва цієї вулиці — Жидівська. Однак після того, як тут був спо­руд­же­ний палац По­тоць­ких, а потім і мо­нас­тир тринітарів, жидів перемістили на південь від Ринку, щоб вони «кри­ком своїм не за­важа­ли відпра­вам у кость­олі».