За давньоєвропейською традицією, головною спорудою міста з магдебурзьким правом мала бути висока ратуша, що служила як окрасою, так і сторожовою спорудою укріпленого міста.
Перша, дерев’яна ратуша міста Станіславова була зведена у 1666 році. Її підземелля тунелями сполучалось із різними стратегічними пунктами міста. У верхніх приміщеннях розташовувались органи влади і суд. 1672 року ратушу частково перебудували на дерев’яно-кам’яну. З такою ратушею місто-фортеця героїчно вистояло напад турецько-татарського війська у 1676 році, за що варшавський сейм звільнив мешканців Станіславова від податків.
Третя «інкарнація» ратуші постала у 1695 році. Зі стратегічних міркувань (з метою підвищення обороноздатності міста) її перебудували, після чого вона отримала вигляд круглої вежі на кам’яній основі. Основа мала форму хреста, крила якого розходились у напрямку кутів площі та чотирьох сторін світу. На четвертому поверсі п’ятиповерхової ратуші встановили годинник із чотирма циферблатами, а також фігуру архангела Михаїла, що перемагає диявола у вигляді дракона (у 1825 році австрійці замінили Михаїла фігурою свого орла). Під портиком розміщувалась металева фігура єврея, який тримає буханку хліба з написом «1 грош», що символізувало дешевизну хліба у Станіславові.
Підвальні приміщення ратуші мали військове призначення, а також служили тимчасовим місцем ув’язнення найнебезпечніших злочинців. У 1754 році на площі перед ратушею було страчено ватажка опришків Василя Баюрака.
У 1801 році, коли маєток Потоцьких і місто перейшли під австрійську владу, ратуша поволі втрачала своє значення. Австрійська армія перетворила її на склад для обмундирування та міську тюрму. У 1825 році сильна буря повалила вежу ратуші. Знову її відбудовано у 1837 році, та вона простояла недовго — під час жахливої пожежі 1868 року ратуша і будинки на площі майже цілком згоріли. 1870 року заклали фундамент нової ратуші.